В 1953 р. радянському альпінізму виповнилося 30 років. Перерване роками війни, розвиток його поновився з новою силою. Відновлення масового альпінізму йшло в тих же формах (альпініади, учбові альпіністські табори, внелагерниє сходження в гірських республіках і областях). У міру відновлення цих форм роботи поступово росло число молоді, що прийшла в альпінізм.
Разом з альпіністами довоєнної пори вона наполегливо удосконалювалася в мистецтві підкорення вершин, накопичувала досвід.
Із зростанням якості спортивних сходжень удосконалювалася спортивна система радянського альпінізму. В результаті введення розрядних нормативів (1946 р.), першості по альпінізму (1948 р.) і розповсюдження на їх призерів нагородження спортивними медалями (1953 р.) альпінізм встав в загальний лад видів спорту, що культивуються в нашій країні.
Вже перші роки (1949-1953) проведення першості країни по альпінізму показали ефективність системи змагань. З кожним роком збільшувалося число команд учасниць першості. Ускладнювалися маршрути до вершинам. Позитивний вплив змагань на подальше зростання спортивної майстерності поза сумнівом.
Успішний хід розвитку спортивного альпінізму з’явився результатом помітного поліпшення роботи спортивних організацій, енергійній діяльності альпіністської громадськості.
Зростання спортивного альпінізму вимагало подальшого розширення масової підготовки альпіністів. Проте число молоді, що готується, дещо зменшилося. Причиною цього послужило припинення відновлення альплагерей. Завмирала і практика пересувних таборів в гірських республіках.
У наявних таборах, при їх незмінній пропускній спроможності, число новачків стало помітно зменшуватися за рахунок збільшення числа розрядників. Були відсутні і належні зв′язки між альпініста мі сусідніх республік. Так, наприклад, узбецькі альпіністи, що активно розвивали альпінізм в своїй республіці, мало допомагали Таджикистану і Туркменії.
Все це заважало розширенню масового альпінізму вело до того, що кількість значкістів, що щорічно готуються, досягнувши цифри 10 000 чоловік в рік, зупинилася без яких-небудь перспектив подальшого зростання.
Виявилися і проблеми в спортивному альпінізмі. Особливо тривожною стала тенденція до скорочення в окремих таборах програм учбово-тренувальної роботи з розрядниками. Виражалася вона в зменшенні часу на технічну підготовку (скельну, льодову, сніжну), на вдосконалення в прийомах забезпечення безпеки.
Tags: альпінізм, внелагерниє сходження, все, першість країни, радянський альпінізм, спорт, спортивна система, сходження, число

